Він увесь небесно-блакитного кольору, із синіми - пресиніми добрими очима і біленькою плямкою на правому поплавці. Кожен з нас бачив дельфіна Волошика і грався з ним. Але то було так давно, що ніхто цього не пам’ятає, а якщо і згадує, то лише як чарівний сон…
Волошик живе у Ріці Часу і бавить ще ненароджених немовлят, а коли настає час, приводить маля на берег Життя. Йому сумно, хоч знає, що ще недовго приходитиме і гратиметься з маленьким хлопчиком чи то дівчинкою. Але… недовго… Згодом малята дорослішають і зовсім забувають свого друга .
А Волошик пам’ятає усіх своїх вихованціві дивиться на них з Вічності. Добрими мудрими очима.
Глянувши вночі на змучених, стомлених денною працею і турботами людей, побачите, як їхніми обличчями блукає дитяча усмішка … То їм сниться, як на своїй лискучій спинці, обнявши поплавцем з білою плямкою, несе їх у безтурботну країну дитинства забутий друг, небесно – блакитний дельфін Волошик.
Тетяна Полубко,
Чернівці, Україна
Писати й малювати - навіть не знаю, що люблю більше.
Прочитано 11716 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проповеди : Может быть... - Наталия Минаева верно то, что каждый день мы проживаем как последний. Ведь он не повторится, в Боге есть только сегодня. А мы иногда ожидаем особого времени для того, чтобы сделать великое для Бога, и забываем, что наше покаяние -вечный ключ к двери Его близости...Я побывала на служении в мужской тюрьме, не могу прийти в себя от того, что показал Бог. Преступление более страшное, когда верующие живут для себя в своем тихом болоте "процветания"
